Ми знайомі з тобою наживо – без «сіток» і «постів».
Я тебе із онуком то зблизька, то здалеку бачу.
Наші зустрічі – мов, міражі – випадково і просто.
Я від першого погляду все зрозумів: ти – удача.
Кожна риса обличчя твого – із юнацької мрії.
Щось змістилося в часі, що ми не зустрілись раніше.
Моє серце зліта, як твої опускаються вії.
Твої руки з ікони якоїсь, не менше, не більше.
Твій онучок побіг за морозивом – ти попросила.
Ми такі втаємничені – вже над собою сміємось.
Ти – моя таємниця, усміхнена, ніжна і мила.
Ми з онуками теж за морозивом скоро зберемось...