Тобі чи мила ще? Напевно…
Дивився так, мов я - єдина,
Найкраща в світі Королева!
А чи за це щось буду винна?
Обійми теплі, як рятунок,
Коли однісінький у горі,
Палкі вуста – солодкий трунок,
Додолу очі – у покорі…
Чи мила я тобі настільки,
Що зміни приймеш, як годиться,
Бо задзеркалля, ніби шпильки,
Псуює обличчя молодиці…
Чи ні… Лев мріє про левицю?
Ту, що порве всіх і все зможе!
Чи про цікаву таємницю,
Що ніби інші, та не схожа…
Хіба ж я мрій твоїх рабиня?
Любові – так! Вона всевладна!
І та, остання і осіння,
Що ще не втратила принади…
(1.07.16)
Перевод Светланы Груздевой -
http://www.stihi.ru/2016/07/19/4343
Мила ль ещё тебе? Наверно…
Пока – единственная в свете,
Ещё я королева, верю.
А что должна тебе за это?
Теплы объятья, как отрада,
Когда один сидишь ты в горе.
Из пылких уст – напиток сладок,
И очи ниц – моя покорность…
И остаюсь настолько ль милой,
Что перемены сердцем примешь:
Ведь зазеркалье, словно шпили,
Лицо испортит прежней примы…
Иль нет…мечтает лев о львице,
Что разлеглась на брачном ложе,
Что прочих всех порвать стремится?!
О тайне, что сердца тревожит…
Раба ль мечты твоей, под пледом? –
Любви одной: она всевластна!
Осенней стала что, последней
И привлекательною, к счастью!