Пустою стала хата, як чужа,
Вже рідний подих тиші не зворушить,
За кожними дверима пустота,
Яка сміливо проникає в душу.
Здається, часом, що земля пуста,
Нема нікого більше в тому світі,
Лиш тільки я стою собі одна
Й сумую подумки своє гаряче літо.
Нема такої, більше вже нема,
Що поглядом загоїть в серці рану,
Усе віддасть, загубиться сама
Для тих, хто лишиться, коли її не стане.
З думками моїми ридають небеса,
Як я живу - нехай ніхто не судить.
Багатство - не хати і не поля,
Багатством є добром багаті люди.
(фото автора)