Здавалося б – нікчемна залізяка!
Іржава рурка на старій стіні,
Але… Але! (Російською – «однако!»)
Не так все просто, вірите, чи ні,
Бо то – «кронштейн для прапора фасадний».
Стромляли в нього древки, на яких
Знамен строкатих кольорові рядна
У дні святкові і в години лих
Висіли сумно й гордо майоріли –
Залежно (справа ясна!) хто кого:
Чи наші тих, чи наших хто… Сивіло
Штандартів-прапорів тих - ого-го!
Щербатий отвір першого згадає:
Такий куди там! Царський із орлом!
(Давно уже орел той не літає –
Революційний стався з ним облом.)
Були і без орлів – значки ще й руни,
Чи літери, а то й цілком слова,
Бо людям що? Для них, аби малюнок,
Аби кудись задерлась голова
Над бідністю злиденного щодення,
Щоби не бачити таких, як сам –
Напівдурних, голодних, навіжених…
«Війна палацам!» - крикни, - «Мир хатам!»
І зареве! Запінить-забулькоче
Мільйоннодушо, як ота вода,
Бо хоче ж кращих берегів, ой хоче!
«Oфф кос!» - хтось поглузує, - «Таки да!»
Та на чий млин страшний потік польється?
Що змелеться із тих гучних відваг?
Ти ж тут давно, скажи! Мовчить… Сміється
Старий флагшток, чекає новий стяг.
----------------------------------------------------
Автор дуже вдячний колегам по цеху: Віталію Валентиновичу Карпову із м. Удомля - за його переклад та стресостійкість при обговорюванні деяких деталей і Світлані В'ячеславівній Алєксєєвій з м. Челябінськ - за її конструктивну надживу участь у авторсько-перекладацькому "триалозі"
О. Омелянчук, Флагшток, Пер. с укр...
Виталий Карпов
Казалось бы – дрянная железяка!
Повисла трубкой ржавой на стене,
Но… (нет, не «Но»! По-русски всё ж «Однако!»)
Не всё так просто, вы поверьте мне,
«Кронштейн фасадный» – есть ещё такие.
В него вставляли древки, а на них
Знамён пестрели ткани расписные
В дни праздников, в годины бед лихих.
Печально висли, гордо развевались –
Зависит (дело ясно!) кто кого:
То мы побьём, то нашим врежут малость…
Штандартов разных блекло – ого-го!
Вот так висит себе, да вспоминает:
«Чай, первым был тот царский стяг с орлом!»
(Орёл ведь тот давненько не летает –
Случился в революцию облом.)
И без орлов – кругом значки да руны,
И буквы есть, и целые слова.
А людям что? Им подавай парсуны,
Чтобы на них задралась голова.
Над бедной нищетою ежедневной,
Чтоб не видать таких же, как ты сам –
С толпой обманутой, голодной и растленной
«Мир хижинам!», – кричи – «Война дворцам!»
И заревёт! Запенится, вскипая,
Та миллионоустая вода,
И о счастливых берегах мечтая,
«Of course», – смеётся кто-то – «Таки да!»
На мельницу на чью поток прольётся?
Что смелется из шумных тех отваг?
Ты здесь давно, скажи! Молчит… Смеётся
Флагшток старинный. Ждёт он новый флаг.
26.08.16
http://www.stihi.ru/2016/08/26/5022