Ти була весь той вечір спокусою.
І найкращою з кращих спокус.
Ти мене того вечора змусила
відвернутись від всіх моїх муз.
А додому пішли – то й хурделиця
з вітром слухали вірші мої.
Сніг – лапатий... І наче метелики
все сідали на пальці твої.
Весь той вечір спокусами мріялось.
Як ти слухала! Як я читав!..
Я спокусу зрівняв зі стихіями.
І метеликів слід цілував...