Сьогодні в Україні незалежне свято,
святкує де-хто, аж пиляка йде!
Але таких вже зовсім небагато,
та скоро й це у вічність відійде…
Не дуже щось святкується народу,
не вірить він в майбутнє золоте.
Поглянем, хто ж отримав ту свободу
й дорога та куди нас всіх веде.
Вже вільні стали гроші від народу,
і тут належне треба їм віддати,
бо необмежену отримали свободу –
в кишені влади і офшори утікати.
Дістали волю за грошима й статки –
втекли, тут правди нікуди дівати.
Здавили шию їм драконівські податки
та так, що годі й голову підняти.
Отримали свободу наші ціни,
ростуть на заздрість гривні і грибам.
Гриби ж для пересічної людини
давним-давно уже не по зубам.
Звільнилися від пут нові тарифи
й злетіли птахами у височінь.
Їх не лякають ні підводні рифи,
ні Бог, ні дідько, ні біда... Амінь.
Ще незалежні депутати від народу,
для них те беззаконня стало звичним.
Вони самі собі встановлюють свободу,
і думають, що так все буде вічно.
Держава наша, ніби в морі корабель,
що суне в шторм. Все більше диферент…
Баласту в кубриках гора, до самих стель,
ну, а найбільший, як не дивно – президент…
Однак традиції ми зберігаєм свято.
Різдво, старий і новий рік, день жінки
святкуємо несамовито і завзято,
але сьогодні – це скоріш поминки…
Який парад, навіщо тратить гроші,
коли вже їсти нічого народу?
А чи не краще б вам самим, пани хороші,
піти на фронт, щоб захистить свободу?!
24.07.2016