***
День починається, сонцем липневим зігрітий,
Килим прозорий згортає ранкова імла.
В кухні нелагідно шкіриться посуд немитий,
Кава-бандитка ізнову на волю втекла.
Десь унизу відкриває вітрини Хрещатик…
Все як і вчора. Будням не видно кінця.
Так вже судилося людям – Адама нащадкам -
Хліб заробляти щоденний у поті лиця.
Жовтий тролейбус сумує в ранковім заторі,
Місто прокинулось, люд на роботу спішить.
… десь вдалині – тихо дихає лагідне море,
Й хвилі чекають на радісну зустрічі мить.
До відпочинку – три тижні. О, тільки б дожить!