Лишень образа та пиха панують…
Яка любов?! Порожнії слова!
Знов сльози спрагу непуття тамують…
І знов лишаюся в юрбі сама…
Який є сенс у замках із хмарОк?! –
Будуєш, мрієш, тішишся, мов дурень…
Єдиний подих вітру з помилОк
Зруйнує всі, хай найміцніші мУри…
Життя пусте, коли нема єднання,
Нема порозуміння й розуміння…
Тож всі мої ілюзії й чекання
Я вирву з серця разом із корінням…
24.07.2016