Олександр Вертинський
ВАШІ ПАЛЬЦІ
Вірі Холодній
Ваші пальці пахнуть ладаном,
А на віях спить печаль.
Вже не варт шукати ради Вам,
І нікого вже не жаль.
Як Вістункою Весінньою
Ви полинете за край,
Сам Господь Вас в небо синєє
Поведе по сходах в рай.
Сивий дяк молитву тенькає,
За поклоном б’є поклон
І борідкою ріденькою
Пил віків мете з ікон.
Ваші пальці пахнуть ладаном,
І на віях спить печаль.
Вже не варт шукати ради Вам,
І нікого вже не жаль.
(переклад з російської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Александр Вертинский
ВАШИ ПАЛЬЦЫ
Вере Холодной
Ваши пальцы пахнут ладаном,
А в ресницах спит печаль.
Ничего теперь не надо нам,
Никого теперь не жаль.
И когда Весенней Вестницей
Вы пойдете в синий край,
Там Господь по белой лестнице
Поведет Вас в светлый рай.
Тихо шепчет дьякон седенький,
За поклоном бьет поклон
И метет бородкой реденькой
Вековую пыль с икон.
Ваши пальцы пахнут ладаном,
А в ресницах спит печаль.
Ничего теперь не надо нам,
Никого теперь не жаль.
1916