Є в моєї розлуки історія.
Є розлука – історія є.
Не біда, не нещастя, не горе.
А завмерле кохання моє.
Не торкався у танці повільному.
Не ставав на коліна при всіх.
Просто сили не мав бути сильним.
Був невільним, як чув її сміх,
як дивився на сплетені пальці,
як молився на плечі її.
Мої очі – нещасні блукальці –
почуття видавали мої.
Ось і все, і казати тут нічого.
Я любив. Та любив тільки я.
Я за неї запалював свічку,
та любов догоріла моя...