Колись завмер мій погляд на тобі
І потім пам’ятаю вже погано,
Чи заметіль була, чи сніг вже танув,
Я ще й не зрозумів, що полюбив.
Той феєрверк вичікував на розі,
Та зустріч обумовила усе.
Мабуть, я ще не розумію й досі,
Чи був якийсь в усьому цьому сенс.
Я кличу спогади – не дійсний жоден,
А в пам’яті лише отой салют,
Бо я і досі на тебе дивлюсь
І знову перехоплює мій подих.