світанок заглядає в мою свідомість крізь шпаринку у хмарах,
злизує їх,
ласуючи,
наче пінку з варення,
і мружиться від насолоди цілісінький день...
а вечірня зоря розмальовує зефір хмаринок у рожевий колір,
вони млявіють,
непритомніють від спеки
і падають просто у лагідні хвилі,
сичать і парують,
наче розпечена праска,
і понад дзеркальною поверхнею Дніпра
пливе поволі мерехтливий серпанок...
1.08.16
Автоперевод:
рассвет заглядывает в моё сознание сквозь щёлочку в облаках,
слизывает их,
лакомясь,
будто пенку с варенья,
и щурится от наслаждения весь-целый день...
а вечерняя заря раскрашивает зефир облаков в розовый цвет,
они млеют,
теряют сознание от жары
и падают прямо в ласковые волны,
шипят и клубятся паром,
как раскалённый утюг,
и над зеркальной поверхностью Днепра
плывёт замедленно искрящаяся кисея...