Дні несуться кудись, мов сполохані коні...
Не зупиниш їх біг...не повернеш назад...
Ось вже й серпень слухняно упав на долоні,
Сіє срібнії зорі в траву зорепад...
Стрілки в осінь схилились...та ночі ще теплі,
Часом схмуриться небо і пустить сльозу...
Тільки...зорі насправді летять лиш у серпні,
Зорі падають дійсно лиш тільки в росу...
Місяць зорі колише в небесній блакиті...
Враз...одна відірветься від всіх...і летить...
Миті щастя - прості... дивовижнії миті,
Задля кОтрих так хочеться в світі цім жить...
Наше щастя буває таким мовчазливим
І не варто шукати в житті панацей...
Щоб його розпізнати і стати щасливим -
Ви на світ подивіться очима дітей...