Народила мати пару:
Двох чудових немовлят.
Ось тоді небесну кару
Бог наслав: був дощ і град.
Може, біс приніс ту хмару?
Грім лунав, немов снаряд.
Навпіл браття з'їли чару:
Зненавидів брата брат.
Наче, малюки сказилиь:
Перший верещав, як свин,
Один в одного вціпились,
Бекав цапом другий син.
Як спочатку повелося,
Так і досі йдеться так.
"Миром вам, брати б, жилося!" -
"Буде так, як свисне рак".
Сподіваюсь, чари злющі,
Поверне Господь назад:
І проллється дощ цілющий,
І полюбить брата брат.
Братня цапяча борідка,
Хай полюбиться хохлом.
Оселедець - хлістка мітка,
Стане цаповим добром.