Займався ранок над водою,
й краси небаченої море
барвистим сяйвом вигравало
у коси пінні позолоту заплітало
на кожнім хвилі гребінці.
Купались сонця промінці
у лагідній воді прозорій,
прогрітій сонцем. Штиль на морі...
...Той спокій і в душі моїй!
А як згадаю образ твій,-
так, наче ти зі мною - поруч!,
йдемо з тобою обіруч
під гомін хвиль чарівно-преказкових,
сріблясто-синіх, лазурових,..
....про щось ведемо стишено розмову....
Я щиро вірю, що десь там, далеко,
прижмурившись на хвильку злегка,
той самий мхід і море бачиш ти,
що подумки тобі я прагну донести!