Любове моя,
Недоторкана квітка,
З полів полину
Не дістала життя,
Ти - лірика днів
Чи скупа оповідка,
Що серце боронить
Від гніву буття...
Ти - мій талісман,
Ти - блукання по стелі,
Ти - сивих морів
Безкінечний потік,
Ти - вічності днів
Безвідрадна пустеля,
Ти - вітер, що марно
До холоду звик...
Порину крізь час
Крізь брутальні вітрила
І хвилями серця твого
Пробіжу,
Якщо мені Бог
Подарує знов крила
І щастя не йти
За останню межу...