Моя Батьківщина...
Ой саде зелененький, вишневенький садочку,
Вбраний в роси раннії у гарнії квітки,
У тьохкіт соловїний, у зорі світанкові,
У ласку Неньки рідної, в журбливії пісні.
Вкраїнець чи татарин, чи роми, чи гуцули,
Чи росіянин брате - їмо одні хліби.
Жили в одній домівці, любилися як діти,
Чому ж так сумно зараз, чому ж такі сварки?
Була Вкраїна мирна, заміжня та весела,
Дітей своїх родила, пестила і - цвіла.
Навчала працювати, радіти гарній пісні -
Та враз все димом їдким заслало навкруги.
Тож ворон щебетав солодко нам триклятий
Про царство його файнеє, мальовані раї.
А як приспав всіх казкою своєю крукуринською,
Напав зграєю чорною - скалічив навесні.
Зімкнулись пазурі на пісні соловїній,
Горить земля рідненька і чахнуть Рай-Садки.
Вмирає радість в серці наповненим жалобою,
Лишень кружать наїдені заморскії круки
2014 г