Хоч і сам маєш - зуби пантери
(29.07.16.р)
Коли ні слова не напишу,
Коли і дня замало,
Так добре нагодувати сіру мишу,
Щоб світле завтра знов настало.
Й більше не буде - квітів в глеку,
Які байдуже завяли ще з вчора,
Бо я пішла у свою Мекку,
Де не важливою є мова.
Де вже всі мають своє місце,
Й планово стають у чергу,
А на небокраї - так виблискує Сонце,
Що поряд із оазою - я меркну.
І не має розмов про вічне,
Й вмирають добрі манери,
Й думаєш, лиш би не гірше,
Хоча й сам маєш зуби - пантери...