З безсонням розмовляю кожну ніч...
Наскільки ще мені терпіння стачить?
Для кого, небо, всі ці сотні свіч,
Якщо за болем - білий світ не бачу?!
Байдуже вже...чи в пекло, чи у рай...
Я так втомилась...я не можу більше...
Здається: крок лишень - і буде край,
І вже навік зіллємось я і тиша...
Залиш мене хоч на хвилину, біль,
Не слідуй, наче тінь моя, повсюди...
Мені печеш, немов до рани сіль!
Хіба за болем в світ приходять люди?
Від тебе, біль, у серці вогник згас...
Зається: мить - душа злетить до Бога...
Запитую себе я кожен раз:
За що тобі цей біль страшний, Небого?
Життя людини - це не водевіль...
Хто ж нашого життя сценарій пише?
Залиш мене хоч на хвилину, біль!!!
Я так втомилась.....я не можу більше...