«МЕРА ВСЕХ НАЧАЛ..» (стих 1.2 из поэмы «Мой Мефистофель»)
Татьяна Костандогло
http://www.stihi.ru/avtor/omxyma http://www.stihi.ru/2011/01/31/7
Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
=================================== Татьяна Костандогло
=================================== МЕРА ВСЕХ НАЧАЛ..
=================================== (стих 1.2 из поэмы «Мой Мефистофель»)
=================================== Неси в мир то, за что меня ты сжёг,
=================================== Неси без страха, ропота и лени.
=================================== Этап окончен. И окончен торг
=================================== Бессмысленный. Все ярче светотени.
=================================== И ты, и я – Его материки,
=================================== Где Он размыт, распластан, подневолен.
=================================== Мы радостны, мы клетки, мы легки,
=================================== Мы гармоничны. Этим Он доволен.
=================================== Здоров и счастлив, ежели тебе
=================================== Тяну я руку дружескую дважды -
=================================== Есть чувство жизни, данное однажды
=================================== Не напрокат безропотной судьбе.
=================================== Ликуют ветры и материки
=================================== В напевах волн. Мы, сознавая это,
=================================== Вращаем скорость огненной реки,
=================================== Врачуя пульс. И – кружится планета
=================================== Не против часовой, не против Смерти...
=================================== - А Смерть есть мера,
=================================== Мера всех начал...
=================================== - Её, скажи, ты, как дитя, качал,
=================================== Укутанную снежной круговертью?
=================================== - Она росла и вырастала в жизнь,
=================================== Дожди летели, но не вниз, а в высь.
=================================== Их не догнать уже и не распять..
=================================== - Я рада, что мы встретились опять.
=================================== 29.04.2000
=================================== http://www.stihi.ru/2011/01/31/7
----------------------------------
МІРА ВСІХ НАЧАЛ..
-----------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
(вірш 1.2 із пое'ми «Мій Мефісто'фель»)
Неси в світ те, за що спалив мене ж.
Неси без страху, нарікань та ліні.
Спектакль закінчено. Розібрано манеж.
Пішли гравці. Всевишній стер всі тіні.
І ти, і я – Його материки,
Де він розпластаний, розмитий, під’яремний.
Ми радісні, клітини ми, легкі
І гармонійні. Це Йому приємно.
Здоровий Він, щасливий, молодий,
Якщо тобі тягну я руку двічі –
Є відчуття життя, воно одвічне,
Не напрокат дається, назавжди.
Радіє небо і материки.
Ми, усвідомлюючи це, повз Лету
Йдемо Йому назустріч, крізь віки,
І б’ється пульс. І – крутиться планета.
Не проти віри і не проти Смерті…
– А Смерть є міра,
Міра всіх начал…
– Її, скажи, Він як дитя качав,
Укутавши у вічність круговерті?
– Вона росла, як ми росли колись,
Дощі летіли, та не вниз – увись.
Це вічне коло, вічний стрічний зов.
– Як добре, що зустрілися ми знов.
***
Николай Сысойлов,
26.08.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
(на фото Татьяна Костандогло)
=================
С ударениями
----------------------------------
МІ'РА ВСІХ НАЧА'Л..
-----------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
(вірш 1.2 із пое'ми «Мій Мефісто'фель»)
Неси' в світ те, за що спали'в мене' ж.
Неси' без стра'ху, наріка'нь та лі'ні.
Спекта'кль закі'нчено. Розі'брано мане'ж.
Пішли' гравці'. Всеви'шній стер всі ті'ні.
І ти, і я – Його' материки',
Де він розпла'станий, розми'тий, під’яре'мний.
Ми ра'дісні, кліти'ни ми, легкі'
І гармоні'йні. Це Йому приє'мно.
Здоро'вий Він, щасли'вий, молоди'й,
Якщо' тобі' тягну' я ру'ку дві'чі –
Є відчуття' життя', воно' одві'чне,
Не напрока'т дає'ться, назавжди'.
Раді'є не'бо і материки'.
Ми, усвідомлюючи це, повз Лету
Йдемо' Йому' назу'стріч, крізь віки',
І б’є'ться пульс. І – кру'титься планета.
Не про'ти віри і не про'ти Сме'рті…
– А Сме'рть є мі'ра,
Мі'ра всіх нача'л…
– Її', скажи', Він як дитя' кача'в,
Уку'тавши у ві'чність кругове'рті?
– Вона' росла', як ми росли' коли'сь,
Дощі' леті'ли, та не вниз – уви'сь.
Це ві'чне ко'ло, ві'чний стрі'чний зов.
– Як до'бре, що зустрі'лися ми знов.
***
Николай Сысойлов,
26.08.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
(на фото Татьяна Костандогло)