«МОЙ ОКЕАН..» (стих 1.3 из поэмы «Мой Мефистофель»)
Татьяна Костандогло
http://www.stihi.ru/avtor/omxyma http://www.stihi.ru/2011/01/31/7
Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
=================================== Татьяна Костандогло
=================================== МОЙ ОКЕАН…
=================================== (стих 1.3 из поэмы «Мой Мефистофель»)
=================================== Я рада, что мы встретились опять,
=================================== Рыдает время, – переспевший полдень.
=================================== Твой океан не устаёт играть,
=================================== А мой молчит, не помня дат и родин.
=================================== Он пуст давно, он переплыл в тебя,
=================================== И отдыхает в ритмах детской речи.
=================================== Лежит в избе, на старой русской пе'чи,
=================================== Уснувших зол дыханье теребя.
=================================== А иногда пускается он в путь,
=================================== То там, то здесь собой напоминая
=================================== Попутчикам о том, что сути суть
=================================== Не выдумка, а главная - ж и в а я –
=================================== Основа дома, стержень всех стержней.
=================================== Ты тоже это помнишь, дождь дождей,
=================================== Метатель молний и громоотвод...
=================================== Воспомни, как не раз казнил твой род,
=================================== Любя и ненавидя (дать и взять!)
=================================== Тебя казнил, и воскрешал опять.
=================================== Слезами смеха сеял голос твой
=================================== И благодатный солнечный покой,
=================================== И панику бестрепетной листвы,
=================================== Мы это оба знаем - я и ты.
=================================== - Мой океан, дорога всех дорог..
=================================== - Маэстро, браво... Подвожу итог.
=================================== 29.04.2000
=================================== http://www.stihi.ru/2011/01/31/7
--------------------------
МІЙ ОКЕАН…
-----------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
(вірш 1.3 із поеми «Мій Мефістофель»)
Як добре, що зустрілися ми знов.
Ридає час, втомившись споглядати.
Твій океан бушує, мов любов,
А мій мовчить, забувши віру й дати.
Порожній він, у те'бе сплив вночі,
Стікаючи по краплі слів та речень,
Лежить у хаті, на старій холодній пе'чі,
Золи заснуле дихання мнучи.
А іноді пускається у путь,
Нагадуючи – може, й зловживає –
Попутчикам про те, що суті суть
Не вигадка, а істина ж и в а є,
Основа дому, стрижень для душі.
Ти теж це пам’ятаєш, дощ дощів,
Метальник блискавок, громовідвід…
Згадай, не раз тебе карав твій рід;
Тобі прокляття слали і любов,
А покаравши, воскрешали знов.
Сльозами сміху сі'яв голос твій
І благодатний блиск щасливих вій,
І паніку, і острах каяття,
Про це ми знаємо обидва – ти і я.
– Мій океан - мій міф про райський лиск,
Едемський риск та про спокуси тиск..
– Маестро, браво… Міфу стро'фи – блиск!
***
Николай Сысойлов,
26.08.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
(на фото Татьяна Костандогло; справа картина Альбрехта Дюрера «Адам и Ева», 1507)
===============
С ударениями
--------------------------
МІЙ ОКЕАН…
-----------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
(вірш 1.3 із пое'ми «Мій Мефісто'фель»)
Як до'бре, що зустрі'лися ми знов.
Рида'є час, втоми'вшись спогляда'ти.
Твій океа'н бушу'є, мов любо'в,
А мій мовчи'ть, забу'вши ві'ру й да'ти.
Поро'жній він, у те'бе сплив вночі',
Стіка'ючи по кра'плі слів та ре'чень,
Лежи'ть у ха'ті, на старі'й холо'дній пе'чі,
Зо'ли засну'ле ди'хання мнучи'.
А і'ноді пуска'ється у путь,
Нага'дуючи – мо'же, й зловжива'є –
Попу'тчикам про те, що су'ті суть
Не ви'гадка, а і'стина ж и в а' є,
Осно'ва до'му, стри'жень для душі'.
Ти теж це пам’ята'єш, дощ дощі'в,
Мета'льник бли'скавок, громовідві'д…
Згада'й, не раз тебе' кара'в твій рід;
Тобі' прокля'ття сла'ли і любо'в,
А покара'вши, воскреша'ли знов.
Сльоза'ми смі'ху сі'яв го'лос твій
І благода'тний бли'ск щасли'вих вій,
І па'ніку, і о'страх каяття',
Про це ми зна'ємо оби'два – ти і я.
– Мій океа'н - мій міф про ра'йський лиск,
Еде'мський риск та про споку'си тиск..
– Мае'стро, бра'во… Мі'фу стро'фи – блиск!
***
Николай Сысойлов,
26.08.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
(на фото Татьяна Костандогло; справа картина Альбрехта Дюрера «Адам и Ева», 1507)
===============