***

Юлия Войцехова
Хижа пристрасть голодного звіра
Диким полум'ям рветься з грудей.
Без жалю розірвеш моє тіло
Як законно здобутий трофей.

Бо якщо захотів вполювати,
Я від ТЕБЕ не зможу втекти.
Адже знаю: ТВОЯ! Можеш брати
І щосили у мене текти!

ТВІЙ нещадний пронизливий погляд
Пропалив моє серце наскрізь.
І тепер- ТИ далеко чи поряд-
Я ТЕБЕ в собі хочу до сліз...

Я віддамся сама в ТВОІ руки,
Щоби їв мене ночі і дні.
Мрію лиш про солодкії муки
Й як палатимеш ТИ у мені.

Хочу, щоб ми здирали одежі,
Як кайдани з розпалених тіл.
І, здурівши, кохались без межі
Аж допоки не стане в нас сил.

Щоб, торкаючись ніжноі шкіри,
ТИ себе уявляв у раю.
І гарячий, шалений, спітнілий
Смакував би кохану СВОЮ.

Хочу краплі солоного поту
Відчувати на спраглих губах.
І, довівши ТЕБЕ до польоту,
Затремтіти у сильних руках.

Щоб пекучі ТВОІ поцілунки
Укривали все тіло моє.
То для мене- безцінні дарунки!
І то - ЩАСТЯ, що ТИ в мене є!

Мій ЄДИНИЙ КОХАНИЙ ВОЛОДАР!
Ти відкрив мені радість життя!
Моіх подихів ВІЛЬНИЙ ГОСПОДАР
І КОМАНДУВАЧ серцебиття!

Хочу, щоб мене з'ів без останку!
Хочу злитись з ТОБОЮ навік!
Я в ТОБІ розчинюсь на світанку
Й не відкрию вже більше повік.

ТИ забудеш колись мене, грішну.
Доля дуже жорстока моя.
Зголоднієш і знайдеш десь іншу.
Лиш цього вже не знатиму я....