***

ТИ з'явився як сніг серед літа,
Як пожежа під сильним дощем.
Розірвавши кордон мого світу,
ТИ проріс в мене диким плющем.

Я ТОБІ опиратись не стала,
Бо душа шепотіла: "ВІН МІЙ"!
Лиш поглянувши в очі, пропала,
Загубилась у всесвіті мрій.

Бо ті очі- то море без краю,
Що чарує красою глибин.
Я від погляду їх завмираю
Під прицілом двох каріх перлин.

ТВОІ вії - метеликів крила:
Легкий помах- і я вже не я.
Лиш піднімиш чорняві вітрила
І з-під ніг утікає земля.

ТВОІ губи - солодкії мрії.
Хочу їм віддаватись в полон!
І за те, що ТИ є в мене, МИЛИЙ,
Я до Бога піду на поклон!

Голос ТВІЙ - оксамитова пісня,
Огортає і пестить мій слух.
Тихо скажеш "МОЯ" й серцю тісно,
І від того захоплює дух!!!

ТВОІ руки! Нестримная сила
В них живе. То фортеця мені.
Я би їх цілувати хотіла,
Бо рідніших нема на землі!!!

У ТОБІ дивовижно з'єднались
Сміх веселий і мудрість віків.
Дика пристрасть і ніжність кохались
У обіймах ТВОІХ почуттів.

Хто ТИ, ЦИГАНЕ МІЙ? Гість нежданий?
Вир, з якого нема вороття?
Ні! ТИ - ЩАСТЯ моє! Мій КОХАНИЙ!
ТИ - мій ВСЕСВІТ і моє ЖИТТЯ!