***

Від подиву в саду замовкли птиці,
Сидять небоги лячно під кущем:
Сердито грім метає блискавиці,
Ридає небо проливним дощем...

Чому воно отак натужно плаче?
У чім його великая печаль?
Чи не томУ, що літечко гаряче,
Прощається... і йде у сиву даль...

Скажений дощ танцює на асфальті,
Немов би це його останній шанс,
Аж вітер соло припинив на альті
І в підворітті впав в глибокий транс...

А божевільний дощ все не стихає,
Зелене літо йде у небуття...
Жаліть не треба...все колись минає,
В природі все до лАду, до путя...

Хай пори року змінює природа,
Хай будуть зливи, блискавиці, грім,
Та...хай ввійде, як вища нагорода,
Тепло душі і спокій у ваш дім!