«СВЕТ МОИХ НАЧАЛ» (стих 1.8 из поэмы «Мой Мефистофель»)
Татьяна Костандогло
http://www.stihi.ru/avtor/omxyma http://www.stihi.ru/2011/01/31/7
Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
========================= Татьяна Костандогло
========================= СВЕТ МОИХ НАЧАЛ
========================= (стих 1.8 из поэмы «Мой Мефистофель»)
========================= В двух яблоках хранится урожай
========================= Вселенных всех, что были и что будут.
========================= Где б ни была, - останусь верной люду.
========================= Приветствую тебя, Отец. Встречай.
========================= Мой Мефистофель, свет моих начал,
========================= Предтеча снов из огненного мира,
========================= Кто на земле тебя не привечал,
========================= Тому при жизни изменила Лира.
========================= И тот познал страданья горький миг
========================= Молитв бесплодных из чужого рая...
========================= Мой Мефистофель, ты - живой родник,
========================= Исторгший луч, который не сгорая,
========================= Спалил без счёта сонмище людей,
========================= То искушая, то предвосхищая
========================= Не разум, нет... а логово страстей
========================= Спалил с любовью, искренно прощая.
========================= Мой Мефистофель, искусить меня
========================= Или вкусить...
========================= - Родимые объятья!
========================= - Но фокус в том, что я, тебя гоня,
========================= Была к тебе близка, усилья тратя...
========================= А нынче без усилий я тебя
========================= Держу за руку, словно мать ребёнка,
========================= А ты - далёк! Забавна эта гонка:
========================= Чем ближе я плыву, к тебе гребя,
========================= Тем дальше ты, о мой десятый вал!
========================= - И тем прекрасней чувственная лира!
========================= - Мой Мефистофель, свет моих начал,
========================= Предтеча снов из огненного мира...
========================= 29.04.2000
========================= http://www.stihi.ru/2011/01/31/7
-----------------------------------
СВІТ МОЇХ НАЧАЛ
---------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
(вірш 1.8 із поеми «Мій Мефістофель»)
В двох яблуках схоронено врожай
Всіх Всесвітів, що зникли, є і будуть.
Де б не була – даю присягу люду:
Останусь вірною, бо клятви є межа.
Мій Мефістофелю, немов душа нова
З тих пір, як розказав, що значить віра.
Хто на Землі тебе не вшанував,
Ще за життя тому змінила Ліра.
І той пізнав і біль, і страх, і зло
Безплідних молитов з чужого раю…
Мій Мефістофелю, – живе ти джерело
Одвічного вогню, що не вмирає.
Спалив без ліку сонмище людей,
Вогне'нному придавши їх хреще'нню.
Не розум, ні.. – а лігвище страстей.
Спалив з любов’ю, щиро і з прощенням..
То ж спокуси мене вогнем вночі,
Мій Мефістофелю…
– Бажаю! мушу…
– Кляла' колись, із серця женучи',
А ти вогнем прокрався прямо в душу…
А нині без усиль тебе держу
За руку у нестямності великій,
А ти – далекий! Вийшов за межу:
Чим ближче я, тим далі й далі лик твій.
За обрієм ти танеш, як причал!
– І тим прекрасніша чуттєва ліра!
– Мій Мефісто'.., ти світ моїх начал,
Предтеча віщих снів, натхнення віра…
***
Николай Сысойлов,
29.08.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
(фото: Татьяна Костандогло;
основа:
============
С ударениями
-----------------------------------
СВІТ МОЇ'Х НАЧА'Л
---------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
(вірш 1.8 із поеми «Мій Мефісто'фель»)
В двох я'блуках схоро'нено врожа'й
Всіх Все'світів, що зни'кли, є і бу'дуть.
Де б не була' – даю' прися'гу лю'ду:
Оста'нусь ві'рною, бо кля'тви є межа'.
Мій Мефісто'фелю, немо'в душа' нова'
З тих пір, як розказа'в, що зна'чить ві'ра.
Хто на Землі' тебе' не вшанува'в,
Ще за життя' тому' зміни'ла Лі'ра.
І той пізна'в і біль, і страх, і зло
Безплі'дних молито'в з чужо'го ра'ю…
Мій Мефісто'фелю, – живе' ти джерело'
Одві'чного вогню', що не вмира'є.
Спали'в без лі'ку со'нмище люде'й,
Вогне'нному прида'вши їх хреще'нню.
Не ро'зум, ні.. – а лі'гвище страсте'й.
Спали'в з любо'в’ю, щи'ро і з проще'нням..
То ж спокуси' мене' вогне'м вночі',
Мій Мефісто'фелю…
– Бажа'ю! му'шу…
– Кляла' коли'сь, із се'рця женучи',
А ти вогне'м прокра'вся пря'мо в ду'шу…
А ни'ні без уси'ль тебе' держу'
За ру'ку у нестя'мності вели'кій,
А ти – дале'кий! Ви'йшов за межу':
Чим бли'жче я, тим да'лі й да'лі лик твій.
За о'брієм ти та'неш, як прича'л!
– І тим прекра'сніша чуттє'ва лі'ра!
– Мій Мефісто'.., ти світ мої'х нача'л,
Предте'ча ві'щих снів, натхне'ння ві'ра…
***
Николай Сысойлов,
29.08.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
(фото: Татьяна Костандогло;
основа:
============