***

Незабутнє літо

Мені наснилось незабутнє літо
Кохання нашого і нашої журби.
Той червень закульбачено сповитий
Злітав пушиною і дарував скарби:

Із лип і чабреців п’янку медвяність,
Міцних обіймів бажане кільце,
У присмаку цілунків терпку пряність –
Спіймалися пташинами в сільце.

Як швидкоплинно відлітає червень,
Розкутий липень – вирва забуття,
Та викосив кохання зжовклий серпень,
А спогади й журба на все життя.

То сон? Чи марення? Миттєва дійсність!
Тоді чому її не зберегли?
І знову червень навіває мрійність,
Бо ми щасливі там колись були.

Обпилась трунком смутку й гіркотою.
Вінок кохання із кульбаб сплести б.
У круговерть обіймів там з тобою
Столочить перестиглі хміль – рясти.