Завжди не хотів, а проте,
Я все-таки визнати винен,
Поету потрібна провина,
І певна сміливість теж.
Заляканий заповіт
На милостиню так схожий,
Отой поцілунок божий,
Як винен, то буде твій.
Невлучний жарт завітав,
І байка напоготові,
Замало - тягни хреста,
Поезія - то є совість.
Бо винен лише собі,
Поезія - то є соло,
Поезія - то є голод,
Поезія - то є біль.