Ласунко-осінь,я тебе впізнала,
Це ти прокралась вчора у мій сад!
Із вишні листячко останнє позривала,
Ще ж тільки вересень,ще прийде листопад.
Руда пустунко у ряснім віночку,
Куди так поспішаєш? Зупинись!
Вдягла легку вишивану сорочку,
Вербові віти в коси заплелись...
І жовтий,і зелений,і багряний
Змішались кольори в палітрі тій,
Легкими заколисаний вітрами
Чекає світ на зміни вікові.
Шепочеш тихо вітерцем легеньким,
То дощиком дрібненьким шелестиш,
То прохолодою дмухнеш,то днем тепленьким,
То мідним дзвоником в повітрі забриниш.
Моя красуне,юна наречена,
Тобі рум’янець ніжний до лиця,
Гаї вдягаєш в шати золочені
Цнотливо,гордо,наче до вінця.
Шляхетна леді,норовлива пані,
Така мінлива,лагідна,сумна,
В легенькій сукні й теплому жупані
Однаково зваблива й чарівна.
Замріялась у синьому безсонні,
Зронила квітку з золотих долонь...
І вже несуть нас вогнегриві коні
В осінній рай,в казковий твій полон.
Н.Кузьмічова. Вересень 2014р.
Перевод Людмилы Сойту
Сказка, где живут мечты
Ласковая осень, я тебя узнала;
Это ты прокралась вечером в мой сад.
С вишни ты опавшие листья собирала;
Но еще не время...будет листопад...
Скучно без цветного, теплого веночка;
Не спеши ты, Осень, стой , остановись!
Обернулась легкой вышитой сорочкой,
Ягоды рябины в косы заплелись.
Желтый и зеленый, как закат, багряный -
Все цвета в палитре этих ярких дней.
Лёгкой паутинкой, теплыми ветрами
Осень ждет зимы с остуженных полей...
То дождем осенним шелестит украдкой,
То похолодает, то придет тепло...
То ночами с ветром весело играет,
Будто бы и вправду время подошло...
Словно ты невеста с робкою улыбкой,
Все леса оденешь в золотой покров.
С гордостью и статью распахнешь калитку,
Леди, ты готовишь для зимы нам кров...
С нежностью царицы , в платьице ажурном,
Или в шерстяном наброшенном манто,
Не бываешь грустной, если даже хмуро,
Даже если дождик нам стучит в окно...
Подружилась с неба яркой синевою,
С золотых ладоней уронив цветы;
Кони огнегривы нас несут с тобою
В плен осенний, в сказку,
Где живут мечты...
11. 09. 2016