Чи зуміли б ви покохати?
Манекен у вбрані за склом
Адже не має різниці кого колихати
І з ким вечеряти за старим столом
Коли одягнені наші душі
У дешеві, брудні тряпки
В голові майже кожного айфони та суші
Але у бесідах самі дірки
Ми різкі зробилися у переходах
Неважливо тепер-на ти чи на ви
Піднімаємось по розвалених сходах
На криші самотніх домів
Літаки із крилами в пір'ї
Пірнають у океан
Тікаючи від безладу в сім'ях
У темний космічний стан
Захворіла вона, захворіла та вмерла
Чоловіча й жіноча краса
Одним поглядом усе стерла
Кипляча, пекуча смола
Ти сідай, моя мила, сідай
У ржаве, старе авто
Ми покинемо разом це місце
Цей безглуздий та невідомий край
Будемо сидіти біля багаття
Рахувати до безкінця зірки
Й нарешті зрозумієм кохання
Як розуміємо ми думки