Він був лісом. Величним, казковим.
На деревах ховав свої сни.
Він в полон брав цвітом бузковим,
Ароматом дощу і сосни.
Він дерева здіймав вище неба,
Щоб найкращі світанки стрічать.
Лиш одна турбувала потреба,
Він хотів разом с морем кричать.
Вона була морем. Таємним.
Ховала в глибинах світи.
Ховала казки, таїла поєми.
Із небом була на "ти".
Вона малювала чудацькі пригоди,
Про дивних піратів, що жили колись,
А зараз їй хочется тільки свободи,
Щоб з лісом їх мрії збулись.