Перевод Нины Уральской.
Осень...Земля дышит инеем,
Неба глаза нежно-синие...
Слышатся песни красивые...
Свадеб пора...
Тихо укроюсь за травами...
Мне любоваться бы заревом...
Мама приданное справила:
Столько добра!
Кончились дни безмятежные,
В жёны меж вишне-черешнями
Грешные ходят, безгрешные...
Где же любовь?
Солнце присело старушкою
Там, у реки, за опушкою,
Выгнулась ясною дужкою
Месяца бровь.
Косы расплетены - волнами...
Стану женою сегодня я...
Рвётся сорочка исподняя...
Как же обнял!
Звёздами ночь озарённая...
Мы-для любви сотворённые...
Помни: я непокорённая,
Хоть и твоя...
Тихо прикриюся травами
Елена Каминская7
http://www.stihi.ru/2016/09/21/3539
Оригинал
Пахне земля по-осінньому,
Очі небес ніжно синії…
Грають музики весільнії…
Кажуть – пора…
Тихо прикриюся травами…
Ще б милувалась загравами…
Рідні вже придане справили:
Стільки добра!
Я дівувала б ще, тішилась…
Стежка в дружини між вишнями…
Грішнії йдуть і безгрішнії…
Ой, де ж любов?
Верби ще кличуть до річенькі,
Дивна краса – непозичена…
Сонце присіло на личенько…
Місяць зійшов…
Коси розплетні – хвильками,
Стану жоною з недількою…
Рветья сорочка натільная…
Як обійняв!
Нічка втішається зорями…
І для кохання ми створені…
Та пам’ятай: я – нескорена,
Хоч і твоя…
(14.09.16)