http://www.stihi.ru/2016/09/21/3539
Оригинал:
Пахне земля по-осінньому,
Очі небес ніжно синії…
Грають музики весільнії…
Кажуть – пора…
Тихо прикриюся травами…
Ще б милувалась загравами…
Рідні вже придане справили:
Стільки добра!
Я дівувала б ще, тішилась…
Стежка в дружини між вишнями…
Грішнії йдуть і безгрішнії…
Ой, де ж любов?
Верби ще кличуть до річенькі,
Дивна краса – непозичена…
Сонце присіло на личенько…
Місяць зійшов…
Коси розплетні – хвильками,
Стану жоною з недількою…
Рветья сорочка натільная…
Як обійняв!
Нічка втішається зорями…
І для кохання ми створені…
Та пам’ятай: я – нескорена,
Хоч і твоя…
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Пахнет земля по-осеннему,
Очи небес нежно-синие…
Свадебный марш льётся в сени мне:
Значит, пора…
Тихо укроюсь я травами:
Всласть любоваться дубравами…
Только приданое справили:
Сколько ж добра!..
Мне бы в девчонках утишиться –
В жёны путь вьётся меж вишнями…
Грешные там и безгрешные…
Где же... любовь?
Вербы зовут ещё к реченьке:
Там красота, недалеченько!..
Солнце присело на личико...
Месяца бровь...
Порасплелись кос плетения:
Стану женой в воскресенье я.
Рвётся сорочка нательная:
Как же обнял!..
Ночь утешается звёздами…
Мы для любви, видно, созданы…
Но и тебе я не роздана,
Хоть и твоя…
Аватар Автора оригинала