Тушуюсь,- він зводить нехотячи очі
глузливо-відверті, що бачили світ,
котячі, зелені, занадто живі,-
мурашки на шкірі побачити хоче
мої...
заразно сміється і тиша навколо
розіб`ється вдрузки зі сміху того.
Я далі відхожу,- душа, вона ж гола,
ще десь ненароком торкнеться його
душі...
тряхне в 220 й притягне докупи
несхожі два тіла, занадто чужі,
напруга між ними досягне межі,
і хоч і не довго, але буде любо
обом...
а згодом відпустить, занудяться душі,-
щосили тіла різнобіч відштовхне...
і кожен начасі сховається в мушлі,
допоки непроханий біль не мине.