Напившись болю у житті сповна,
Ми можемо зламатися, мов гілка...
Любов дається Богом лиш одна,
Позначення нам долі - не помилка...
Любов - це стан душі, а не слова...
Вона - одна... і перша, і остання...
Та, зазвичай, в житті отак бува,
Що пристрасть ми сприймаєм за кохання...
Любов і пристрасть - що вогонь і дим,
Та в почуттях ми робимось сліпими:
Як часто покидаєм ми не тих,
Як часто прокидаємось не з тими...
Не бережемо справжні почуття,
Живемо із коханими порізно...
І так в омані проліта життя,
А схаменувшись - розумієм - пізно!
Життя злетить...відірветься, мов лист
І зникне, наче роси світанкові...
Що наше щастя? - крапельки намист -
Із віри, із надії, із любові!
Любов - не пристрасть...то є душ злиття...
І в кожної душі є половинка...
А ми не зрозумівши сенс буття,
Втрачаємо свій світ по намистинкам...