Сюркочуть коники в траві, всю ніч сюркочуть,
Так, ніби все, про що мовчу, сказати хочуть.
Їх слухає небесних зір юрба строката,
Щербатий місяць-поводир стоїть на чатах.
Сузір’я взялися в танок мені на втіху,
Жаринами Чумацький Шлях засипав стріху.
Вляглася спека попід мур перепочити.
Точені тіні на стіні, як сталактити.
Ми мовчимо. Рука в руці, а погляд вгору,
І тільки коники в траві сюркочуть хором.
10-13.09.2016р.