Петя Дубарова
ЗИМОВИЙ ДЕНЬ
Розкида зима чудова
срібні коси вздовж доріг,
і земля біліє знову,
кришталевий пада сніг.
Нас віта зима пухнаста,
ллє нам радостей улад,
і мереживо взірчасте
стелить для своїх санчат.
Простір повниться піснями,
взір у небо підійма.
І нема страху між нами —
з гірки котимо сторчма.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
ЗИМЕН ДЕН
Бяла зима пак размята
снежни сребърни коси,
побеляла е земята
и снежец-кристал роси.
Тя прималиво ни кани,
плисва радостна вълна,
по дантели изтъкани
литва нейната шейна.
И изпълва се простора
с много песни, волен смях
и далеч се плъзга взора,
и се спущаме без страх.
10. 01. 1974 г.