Сашкові
Я живу між дощем і снігом:
дощ вже випав, а сніг – ось-ось.
Між минулим й прийдешнім віком
жити випало, довелось.
Ні природою, ані часом
керувати не можу я.
Ні дощу, ні добі не власник –
це обставин журба моя.
Дощ нічний збив додолу листя.
Обіцяли в Карпатах сніг.
Кілька слів – все моє обійстя:
«ніч», «кохання» і «чоловік».
Чоловік. А іще – людина.
Ось і все, що мені дано.
А іще – проводжаю сина
ніжним поглядом крізь вікно...