таемне

Марина Бочок
Твої руки мене душать і ховають заживо,
Твої очі мене катують і ціляться в мозок.
Ми хоч щось один одному може скажемо?
Чи повірим мурахам по шкірі, що ніби-то від морозу?

Якби знати усі паролі й твої потаємні коди,
Й сколихнути там, трохи вище сплетіння сонячного.
Я нарешті сама з собою дійшла згоди.
Якщо коротко, все чудово. Якщо чесно, то дещо боляче.

Я триматиму все під контролем в режимі нон-стоп.
Ти будеш мене долонями ніжно пестити
Я прочитаю тобі свої вірші вголос, і кілька казок.
От тільки чи будеш мені за них плескати?