Серденьку , привіт, як справи?
Плачеш? Вибач. Знаю, знаю.
Вибач ,серденько, не можу
Врятувати дитятка свого від болю.
Ти не знаєш, хто я... ну й не треба.
Та мені потрібно щось сказать.
Ти послухай, дитятко, потреба
В тому є, щоб ти могла це знать.
Ти мене не бачила ніколи.
І не чула про мене ти до цього.
Але я прийшов... ходячий боле...
Боже, ти врятуй мене від горя!
Ти мене зненавидиш, коли я...
Коли я скажу тобі усе...
Але слухай, дитятко, поникле...
Слухай,дитятко, моє...
Я... Твій батько... Стій, не йди!
Ти послухай... мені дуже прикро...
Я... твій батько. Се ще пів біди...
Я не знав, коли ти народилась....
Вибач. Матінку твою сердешну
Полюбив і кинув... Як тварюка.
Родила вона й померла...
А ти тут... Оце розлука!
І я жив... Не знав, що ти є...
Що тобі погано так, дитинко!
Нещодавно мЕні подзвонили.
Повідомили, що ти у дитбудинку.
Я прибув сюди, до тебе!
Ти рідня моя єдина!
Ой, пробач... пробоч... ой, нене....
Їдь зі мною! Їдь ,дитино!!
- Батьку? Що ж... я дуже рада.
Ти скажи мені тепер.
Що робить? Яка розрада?!
Чесно? Краще б ти помер...
Ти не плач, мій батечку нещасний.
Знаю, боляче Оце таке почуть.
Щоб ти знав будинок цей не кращий....
Та і біль мені вже не забуть.
Знаеш, як мене катують..!
Кожен день зі страхом я встаю.
Тут усі на біль полюють.
Хочуть катувать всіх досхочу!
Ой, мій батечку , мій батечку, послухай.
Тут усі жорстокі та нещасні.
Ти мені по голові постукай...
Там вже пусто... бо відбить все здатні.
Подивись на руки та на ноги!!!
Подивись на ці синці!
А не хочешь кинутись до долу?!
Щоб побачить здоровенні мозолі?!
А волосся? Як тобі волосся?
Це мені обстригли нянечкИ...
Завелись було у мене вощі.
Дуже дорого виводить їх...
Може в очі глянеш водянисті?
Я проплакала уже їх всі.
Я теперь, як жовте та брудненьке листя...
Ох. Як боляче мені. ПРОСТИ!
Ти пробач, що я кажу тобі це.
Ти пробач, що тупо не дивлюсь.
Не всміхаюся тобі безглуздо.
Плачу, плачу та кричу.
Так а що хотів ти ,батечку?
Подивись! Дивись на мене! Подивись!
Просинаюсь я ще зранечку!
Щоб сховатися від болю та цих лиць....
А ти що ,хотів ,щоб я усміхнулась?
І на плечі кинулась тобі?
Ти пробач, мій батечку, ти вибач...
Я не можу... Краще ти піди.
Я не можу. Я вже дуже звикла.
Звикла я до болю та до сліз.
Подивись. Я посіріле і поникле.
Не дитина... Я кістяк старий...
Ти прийшов. Та я не відчуваю.
Ні жалю, ні болю, ні злоби.
Та я так тебе завжди чекала.
Я кохала. Та тепер ІДИ!