Я знову пишу...та вряд чи відправлю
І сумніви срібні, немов зорепад...
У своїх думках я наівно лукавлю
Що ніби немає вже шляху назад...
Що наче все згасло, кохання минуло
І спогади грішні, мов залишки сну...
Лиш мріяти потайки нам залишилось
І жити, забувши про нашу весну...
Не йди, не зникай, не закреслюй завчасно,
Пульсує у скронях, збентежена кров
Чому я кохаю та злюсь одночасно
Давай проживем цю історію знов
Я знову пишу...пишу та стираю
Уривки колись недосказанних слів...
І тихо, мов свічка вночі, догораю
У плині байдужістю сповнених днів...
Без тебе так пусто, нестерпно самотньо
І до божевілля лишився лиш крок...
Думки поринають у смутку безодню
Ну досить...засвоїла цей я урок...
Не йди, не зникай, не закреслюй завчасно,
Пульсує у скронях, збентежена кров
Не хочу втрачати тебе передчасно
Не варто на сварки міняти любов...