Трепетало щастям листя.
Трепетало , трепетало щастям листя
У осини і ясеня намисті,
І лиш місяць поглядав на них магічно
Бо були вони закохані навічно.
І сплелись вони гілками так забавно...
Та зашуміли і заздрити їм стали,
Про кохання лиш дізналися недавно
Всі дерева , що у лісі виростали.
Загомоніли всі, гілками захитали,
Про кохання вони вітрови сказали,
І сердино став він дути їм у спину
Зламав тендітну, молоду, вітер осину.
Ціле літо , усю осінь і всю зиму
Із обіймів не пускав ясень осину,
Не пускає він її і досі
Хоч і висохла вона вже на морозі.
Як теплом зігріта стала днина
Ось і диво , наче і нізвідки,
Як весна усі дерева розбудила
Кругом ясеня рости почали дітки.
Вже зламати вітер їх не зможе
Бо ростуть вони вже без зупину,
Трепетом і листям так похожі
То на ясеня , то на осину.
Ну а ясень, про осину не забуде
Бо змужнів за літо й виріс вище,
Захищати діток завжди буде
Від вітрів сердитих , що так свищуть.
14.10.16 р.
Автор ; Н.П.Рубан.