Осінь – подруга моєї трохи хворої голови,
Час передбачень й небажаних подарунків,
Хочеться розповідати дощу, що зовсім невин…
Але він знає давно… малює картини мунків,
Знімає страшнючі фільми і пхає у підсвідомість,
Тисне до болі на вітер, той верещить - бідолага,
Вирішую жити як треба, але авжеж, натомість
Все знову і знову минає, як сонце і літня засмага,
Купую собі какао, гарячий стакан – вже краще,
Пригадую всіх, хто може, і клятого айболіта,
Горіховий темний мафін - солодка пігулка натще,
Мій мозок застряг у хмарах і знову чекає літа….