Будь мудрой, муза. Не ропщи, что крест
Тяжелый слишком. Ведь ему судилось
Тяжелым быть. А ты – разве желал
Не через силу? Потому будь мудрой,
Яви свой путь. И за тобою вслед
Пойду я не колеблясь. Пусть порою
Великие в дрожь повергали беды
И Гефсиманский сад не выручал.
Будь мудрою. Не прерывай свой лет
И не гляди, что поросла дорога
Колючим тернием. О муза, мудрой будь.
В полете вся. В полете вся. В полете.
Раздуй ту искру, что тебя сразила
В урочный час. Раздуй. И пусть огонь,
Как лютый жар, как полымя займется.
Пусть ухает от боли вся душа.
Будь мудрою. Неси свой гордый лет
И не гляди, что поросла дорога
Шипами злыми. Муза, мудрой будь.
В полете вся. В порыве. Так шагай
Над пропастями. Заступи ногою
За крутояр. Тебе дано лететь,
А опрометью вниз иль ввысь – то уж
Не наше дело. Спрашивать не нужно,
Ведь обессилит тот постылый спрос.
Будь мудра, музо. Не кажи, що хрест
тяжкий занадто. Бо судилось бути
йому тяжким. А ти — хіба волів
не через силу? Отже, музо мудра,
значи свій шлях. І за тобою вслід
піду я не хитаючись. Хай часом
відстрашували завеликі біди,
і Гефсиманський сад не рятував.
Будь мудра, музо. Є твій гордий лет
і не зважай, що поросла дорога
колючим терням. Мудра, музо, будь.
Ти в леті вся. Ти в леті вся. Ти в леті.
Роздмухyй іскру, що тебе вразила
в урочу мить. Роздмуxyй. Хай вогонь,
хай лютий жар, хай полум’я займеться.
Нехай бухає болем вседуша.
Будь мудра, музо. Є твій гордий лет
і не зважай, що поросла дорога
колючим терням. Мудра, музо, будь.
Ти в леті вся. Ти в пориві. Ступай
через провалля. Заступи ногою
за крутояр. Тобі дано летіти,
а стрімголов чи вгору — то вже нам
не про помівку. Спиту не потрібно,
бо він знесилить, осоружний спит.