Петя Дубарова
НІЧ НАД МІСТОМ
Коли ночами вулиці неспинно
сліди холодні випивають стоком,
виходить місяць, з ним остуда лине
і пляжі омива прудким потоком.
І місяць в небі, мов крило у птиці,
веслує у зірчастому просторі,
і зорі ясні, чисті, як зіниці,
свій одблиск прагнуть потопити в морі.
Здалося морю, що зірки — то риби,
як золоті суденця їх гойдає,
і хвилі, піднімаючись із глибу,
ховають їх у прОсторінь безкраю.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
НОЩ НАД ГРАДА
Когато нощем улиците жадно
на стъпки хиляди шума изпият,
изгрява месецът и става хладно.
Студени струи плажовете мият.
И месецът, като крило на птица,
небето, звездното, гребе нататък
и всяка от звездите е зеница,
в морето скрила своя отпечатък.
Помислило за риби то звездите,
ги люшка като корабчета златни,
поемат ги в ръцете си вълните
и скриват ги във свойта необятност.