Скинув вітер з осені.
Осінь , як і жінка
І сумна неначе,
То сміється дзвінко,
То дощами плаче.
На даху з вітрами,
В барі-ресторані,
Веселилась гучно,
Осінь аж до рання.
Манила вітер фліртом,
Щоночі і щоднини,
Справляла осінь з вітром,
Свої іменини.
Неначе очманілий
І свистав і злився,
Вітер із-за осені,
З жовтнем посварився.
Скинув вітер з осені,
Плащ її нарядний,
Скуштувала осінь
Вермут виноградний.
Танцювала з вітром,
В полі і садочку,
Скинув вітер з осені,
Оранжеву сорочку.
Показала гола,
Всю свою принаду,
Розпусна , безсоромна,
Віддалась листопаду.
Взяв на руки осінь,
Листопад-мужчина,
Кохав у гайочку,
Де росте ліщина.
Одягнув він осені,
Вінчальну сукню білу,
І щасливі разом,
Справили весілля !
автор; Н.П.Рубан.