Ти – не мій, не сприймаю – не звикну до запаху шкіри,
Навіть хай з головою пірнаєш у ванну з парфумів.
Без емоцій з порогу скажу тобі зимне: "Йди з миром".
І услід подивлюся безпристрасним поглядом мумій.
Як це сталось зі мною, то, певно, і в інших буває:
Вже від дотиків перших – бажання прощатись, одразу.
Чи можливо так з іншим мужчиною, просто не знаю,
Але саме до тебе – і несприйняття, і відраза.
Не торкайся – я матиму опік від шкіри чужої.
Ледве-ледве нарешті відмила скалічені руки.
Я ніколи тебе не підпущу – не будеш зі мною.
Хай вже краще самітня, ніж дотиків рук твоїх муки...