Вясною сонца першыя прамені
Сплятала дзьмухаўцамі* ў вянок,
І сыпала чаромха на калені
Духмяных кветак сонечны сняжок.
Блішчалі росы промнямі вясёлкі,
І сонейка будзілі салаўі,
І знічкі сонца - белыя рамонкі
На ўскрайку поля жытняга цвілі.
На мокрых сцежках - жоўтыя далонькі
Пад ногі восень кінула мае,
Нібы-та сонца дробныя асколкі
Рассыпалісь - і неба слёзы лье.
Шукаю сонца - восень, дзе падзела?
Мо намалюеш? Ты у нас мастак!
А на стале - духмяны яблык спелы,
У ім жа сонца залатога смак!
Дзьмухавец(бел.)-одуванчик.
Смак сонця... з бiлорус http://www.stihi.ru/2017/10/31/9357...
Лариса Геращенко
Весною сонця першого проміння кульбаба заплітала у вінок,
і сипала черемха на коліна духм’яних квіток сонячний сніжок.
Блищали роси кольором веселки, і сонечко будили солов’ї,
вже рано вранці білі, мов сніжинки, ромашки по-під житом розцвіли.
На мокрих стежках листя, мов долоньки, під ноги осінь кинула мені.
В вечірнім сонці, високо у небі летять у вирій рідні журавлі.
Сховалось сонце… Осінь, де поділа? Мо’ намалюєш? Ти ж у нас мастак!
Вже на деревах яблука доспіли, зібравши сонця золотого смак!