Тужно, коханий,- ніч поміж нами знову,
зорі, як очі - краплями сліз блищать...
хоч би одне-єдине почути слово,
щоб ожила душа.
Тужно, коханий,- спогади, наче тіні,
гадки не мають, де терпінню межа?!..
і осідають в серці дощем осіннім,
щоб тягарем лежать.
Тужно, коханий,- день проклюнувсь несміло,
сонце сумом зайшлося - чекать дарма...
ми кохання своє зберегти не вміли,
а на поріг - зима.