Час усе забирає...краде, наче злодій...
Утамуй, моє серце, шал!
Подивися, як гарно в душі і в природі,
Осінь править останній бал...
Золоту свою сукню, вдягнувши по моді,
Осінь з вітром танцює вальс
І,кружляючи в танці, вимріює сподів,
Що настав її зоряний час...
Не сумуй моє, серце...печалитись - годі!
Почуттів недоречний шквал...
Наше сонце уже догорає на сході,
Ще лиш мить - і буде привал...
Нам так мало було світанкових мелодій:
Їх притишував вітру свист...
І уже під осіннії звуки рапсодій,
Догорає останній лист...
На землі нас не втримає сила бажання,
Ми не спинимо часу плин...
Нам відміряне було життя для кохання,
Та... не стачило п"ять хвилин...