Ти знову плачеш моя Ненько,
І сльози краплять на могилу,
Ти з часом стала вже маленька
І ходиш пішки через силу.
А я такий як був колись,
Кремезний я в твоїй уяві,
Дивлюсь, роки вже віджились
І твої рученьки вже мляві.
Матусю, рідна - не журись,
Моя любов завжди з тобою,
Вже бачу сльози відлились
І скоро будеш ти зі мною.
Ти не журись, ти не журись,
Таке вже є у нашій долі,
Як по стерні ми йшли колись
І все ідете ще поволі.
Матусю, більше не ходи,
До мене пішки на могилу,
Бо там журба і йти туди,
Вже доведеться через силу.
І мені буде дуже зле,
Що через мене себе краєш,
Але, дасть Бог, все зле мине
І ти, Рідненька, заспіваєш.